- ....Ну, что же, господин Иванов, теперь, когда народ показал вам себя, поняли вы, что мы знаем эту Россию и этот русский народ лучше, чем вы? 

- То есть? - спросил я, помню, чего-то испугавшись. 

- Вы меня понимаете, конечно! - молвил он, гримасничая и махнув рукою. 

И тотчас после этих слов его охватил припадок тихого бешенства - он посинел от напряжения, налившись тёмной кровью, зашаркал подошвами по полу вагона и, махая руками, начал осыпать меня градом злых слов. Я не стану воспроизводить его речь, но суть такова: нет страны, в которой положение человека, желающего ей добра и счастья, было бы более трагично и смешно,чем у нас, в России.

 Можно   подумать,  что  я  хвастаюсь,  но  я  вам говорю  правду:  мне представлялось, как это должно быть величественно - погибнуть такой смертью и как безрассудно перед столь  чудесным  проявлением  всемогущества  божьего думать  о  тако м  пустяке,  как  моя  собственная жизнь. Мне кажется, я даже вспыхнул от ст ыда, когда  эта  мысль  мелькнула  у  меня  в  голове.  Спустя некоторое  время  мысли мои обратились к водовороту, и мной овладело чувство жгучего любопытства. Меня положительно тянуло проникнуть в  его  глубину,  и мне  казалось,  что  для  этого  стоит  пожертвовать  жизнью. Я только очень сожалел о том,  что  никогда  уже  не  смогу рассказать  старым  товарищам, оставшимся  на суше, о тех чудесах, которые увижу. 

Эдгар Аллан По.
Низвержение в Мальстрем.

Вчора київські свободівці пікетували КМДА, протестуючи проти запропонованого КМДА проекту Положення про обмеження громадських заходів. Партійці, яких було приблизно півсотні, стояли на сходах мерії, тримаючи плакати: "Право на протест – священне!", "Політика – не комерція, мітинг – не концерт!", "Кияни мають право на протест!".

Запропоноване КМДА Положення "Про порядок організації та проведення недержавних масових громадських заходів політичного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру, кіно- та телезйомок у місті Києві" дійсно абсолютно "драконівське" і дасть змогу заборонити практично будь-який невгодний владі протестний захід. Ось ЗАУВАЖЕННЯ до нього, сформульовані свободівцями:

( Далі )

Ходила сьогодні (вже вчора) під суд до Тимошенко - проявити солідарність. Повернулася з неприємним відчуттям.

Людей небагато - чоловік 300, мабуть. З відстані, як заведено, чути лише "калашнікових" - "Юлю! На нари!". Втім, ця потужна "антитимошенківська" озвучка біля суду над нею, що б там вони не вигукували - однозначно працює лише на Юлю, бо привертає увагу і створює відчуття вирування пристрастей навколо її долі, відчуття судилища (психологію вони не вчили - коли починається цькування і крики "Бий його, бий!", порядним людям завжди хочеться вступитися), і додає подразника мітингуючим прихильникам Юлі. Якби "калашнікови" розібрали свій чорний порожній концтабір і пішли, вони тим лише нашкодили б Тимошенко.

Тепер про огидне. Саме тоді, коли я з’явилася біля суду, на пів-Хрещатика лунав огидний і нездарний панегірик на честь Тимошенко. Процитувати ЦЕ я безсила, але там було щось про святість, кришталеву чесність і снігову чистоту, про стійку діву, яка з’явилася, щоб врятувати Україну... Чесно - я, людина, не схильна до емоційних вчинків - почувши це, я звідти одразу ж ледь не пішла.

Чому б їм, олухам, не сказати чесно і просто: Юля не свята, і не може на такій роботі бути свята, та й, врешті-решт, не потрібна нам на такій роботі свята. Бо конкуренти - бандюки, вони крадуть, хамлять, залякують, купують, фальсифікують, і якщо не діяти проти них відповідними, не зовсім чесними методами, сам будеш сидіти у глибокій калюжі, а Україна належатиме їм довіку.

Чому б не сказати: багатьох Тимошенко не влаштовує, але інша кандидатура, яка може вдало опонувати Януковичу, ще не підросла. Чому б не процитувати розумного Яценюка - коли Ганна Герман закинула, що в Україні є цивілізована опозиція, яка не порушує законів - і ось, її представники на волі і в парламенті, як Яценюк, а хто порушував - ті сидять, як Тимошенко і Луценко, - то Яценюк миттєво відповів, що якщо засудять Тимошенко, то наступним буде він.

І скільки, взагалі, можна з народом, як з біомасою - якщо "ненаші" - бандюки, то "наші" - обов’язково святі й непорочні?

До речі, як вам ще постулат - "Юля краща за Януковича тим, що гірше за нього не буває"?

Янукович - не за Україну і не проти України. Він за Межигір’я. І плющить він Тимошенко з єдиної причини - вона йому заважає. На сьогодні - заважає більше, ніж дехто з нас - тому вона в тюрмі, а ми поки що на волі, але це єдина причина.
Скажете, що Юля така сама? Ні, не зовсім така. Вона - не тільки за владу, а ще й за славу, а бажання слави завжди облагороджує людину. Крім того, після того, що з нею зробили янучари, ніяких ПРиБЮТів вона вже укладати не зможе (хоча, якби не посиділа - укладала б). І головне - цю хамовладу просто треба прибрати. Хоч руками Юлі, хоч руками дідька лисого. Якщо вона раптом виявиться не кращою (гіршою у неї при всьому бажанні не вийде) - далі треба буде прибирати її.

P.S. Коли я вже пішла, "беркути" дуже серйозно побили КУПРівця Петра Михайленка. Подробиці на "Українській правді":
http://www.pravda.com.ua/news/2011/09/27/6621268/

( Фото )

На цю акцію я потрапила майже випадково. Перехопили ще до закінчення лівацького мітингу на Софійській, посадили в машину і привезли до Могилянки :)

А біля Могилянки Братство святого Луки, КУПРівці і кілька позаорганізаційних студентів вирішили, не чекаючи кращих часів і настання революційної ситуації, робити потроху її самим. Вони встановили перед входом до центрального корпусу Могилянки три туристичні намети і повісили розтяжку "Оголошуємо загальностудентський страйк проти Табачника!".

Журналісти приїхали раніше, ніж більшість активістів. Красуня Даша, героїня дня, що огріла Табачника букетом, роздавала інтерв’ю. Намети встановили блискавично і сіли чекати, коли міліція почне їх штурмувати і пакувати.

Найпершим підійшов чемний представник благоустрою. Питав, скільки буде наметів, скаржився, що вони займають велику частину тротуару і питав, чому повідомили тільки у КМДА, а в район не повідомили.

Міліції дуже довго взагалі не було. Спочатку не було і студентів, які мали підтримати акцію. Але згодом студенти з’явилися. То одна, то друга група фотографувалися з протестними гаслами і розповідали про свою "палку любов" до Табачника.

( Далі )